Фольклорні зразки у початковому навчанні співу: практики України та Китаю

Анотація

Мета дослідження – комплексно дослідити специфіку використання фольклорних зразків у початковому навчанні співу на порівняльному матеріалі практик України та Китаю. Методологія дослідження. Для розв’язання поставлених завдань відповідно до мети застосовано методологічні засади наукового дослідження, згідно з історичним принципом, культурологічним, текстологічним, термінологічним. Пріоритетним методом постає компаративний, що полягає в порівнянні джерел, нотних зразків використовуваного в початковому навчанні репертуару. Застосовано також емпіричні методи, зокрема спостереження за музично-педагогічною практикою та виконавськими тенденціями України й Китаю. Наукову новизну дослідження визначає узагальнення порівняльних аспектів формування традицій і методик початкового навчання співу на фольклорному матеріалі в сучасному культурно-мистецькому просторі України та КНР, що відображають концептуальні особливості взаємодії музичного мистецтва і лінгвокультурології. Висновки. У процесі дослідження виявлено специфічні особливості інтегрування фольклорного матеріалу в освітні процеси опанування співу на прикладі України та Китаю. Розглянуто три основні аспекти – ладову основу, репертуар та методики навчання. Українська вокально-педагогічна традиція ґрунтується на європейських і народних ладах, тоді як китайська – на різновидах пентатоніки. Спільними для обох систем є опора на дитячий фольклор, пісні з обмеженим діапазоном та виразним образним змістом, які поєднують навчання співу з розвитком музичної пам’яті й етнокультурної свідомості. В українській практиці домінують колискові, календарні й ігрові пісні, у китайській – ліричні та трудові. Методичні підходи в обох країнах зорієнтовані на формування вокально- інтонаційних, ритмічних, мовленнєвих та емоційних компонентів музичного розвитку. Відзначено, що в українській практиці дитячий колективний спів тяжіє до багатоголосся (переважно дво- і три-, рідше чотириголосся), тоді як у Китаї – до унісонного звучання, спрямованого на слухове наслідування та збереження традиційного жанрового стилю.