Музика Івана Небесного до вистав: синтаксичний аспект

Анотація

У статті визначено роль музики Івана Небесного, її взаємодію з іншими складниками вистави. Акцентовано на тематизмі музичного наповнення. Визначено, що музика розкриває характери головних героїв. Композитор використовує лейттембри скрипки, трембіти для характеристики циган, гуцулів; сопілки – для Хойзека. Мета дослідження – визначити роль музичного наповнення вистави в контексті її розвитку, взаємодії з іншими сценічними засобами виразності. Методологію дослідження становить теоретичний, інтерпретологічний, компаративний, комплексний, а також метод узагальнення, що дає змогу розкрити мету статті. Наукова новизна дослідження. Уперше проаналізовано музику Івана Небесного до вистав з репертуару Вінницького академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Садовського. Музика є семантично-інтонаційним кодом вистави, її звуковою моделлю. Музичний вступ та завершення виконують до- та посткомунікативну функцію. Висновки. Музика є невід’ємним складником п’єс. Вона містить одну або кілька тем, які зазнають тембральних, фактурних і жанрових змін протягом п’єси. Тема є смисловим та інтонаційним кодом п’єси, її звуковою моделлю та візитною карткою. Характерною рисою композиторського мислення І. Небесного є наявність лейттембрів. Інструментальний тембр відображає почуття персонажів п’єси, передає особливості людської натури, відтворює драматизм становлення головних героїв. У музиці до п’єс І. Небесний виразно передає національний колорит. Композитор обирає гуцульські та циганські гами для позначення етнічних спільнот («У неділю рано- вранці копала вона трави на зілля...»). Авторська тема, стилізована під єврейський фольклор («Хелемські мудреці»), занурює глядачів у семантичне поле єврейського гумору. Наявність музичної прелюдії та постлюдії, побудованих на основній темі, надає цілісності виставі, виконує пре- та посткомунікативну функцію.