Карильйон: історія і виконавські можливості музичного інструмента, його «філософія» і перспективи розвитку в українській культурі
DOI:
https://doi.org/10.31866/2616-7581.4.1.2021.233338Ключові слова:
карильйон, дзвонове і карильйонне мистецтво, звуковий ансамбль карильйону та бандур, карильйон в українській музичній культурі, українське музичне виконавствоАнотація
У статті зосереджено увагу на історії походження, специфіці звуковидобування, філософії виконавських можливостей карильйону – європейського музичного інструмента, що в останні десятиліття набуває активного поширення і в Україні.
Мета дослідження – аналіз історії походження карильйону, його конструкції, технічних і виразових засобів звуковидобування та музичної репрезентації композиторської й виконавської творчості.
Методологія дослідження. У статті використано історичний, аксіологічний, музикознавчий та культурологічний підходи та відповідні їм методи. Історико-хронологічний метод використаний для розгляду історії походження, етапів поширення карильйону у Європі й світі, аксіологічний – для визначення мистецької і психотерапевтичної цінності дзвонового (карильйонного) звучання, музикознавчі та культурологічні методи сприяють різностороннім аспектам аналізу місця і значення карильйону в українському звуковому просторі.
Наукова новизна дослідження. Здійснено історичну ретроспективу поширення карильйону, введено до наукового обігу українського музикознавства узагальнення щодо його конструктивних, мелодико-інтонаційних, технічних, образно-художніх властивостей, зокрема в українському звуковому просторі.
Висновки. Проаналізовано історію створення стаціонарних і пересувного карильйонів в Україні, етапи входження зазначеного музичного інструмента в український звуковий простір, характер виконуваного на ньому репертуару, педагогічні й виконавські аспекти його популяризації. Зазначено динаміку Міжнародного фестивалю дзвонового і карильйонного мистецтва «Дзвони Ясної Гори єднають усіх». Відзначено виконавські можливості тембрального поєднання карильйону з іншими інструментами та співацькими голосами. Виокремлено й проаналізовано технічну й виразову значущість синтезування карильйону та ансамблю бандуристок. Запропоновано фактурну варіативність ансамблевого поєднання карильйону і ансамблю бандуристів, можливостей тематичного і жанрового розширення репертуару.
Посилання
Denyn, J. 2010). Sobranie Sochinenii [Collected Works] [in Russian].
Guseva, A. (2011). Muzyka Kolokolov: Evropa i Rossiya [Bell Music: Europe and Russia]. In Kolokol'nyi Zvon kak Fenomen Slavyanskoi Kul'tury: Istoriya i Sovremennost' [Bell Ringing as a Phenomenon of Slavic Culture: History and Modernity]. Belarusian Orthodox Church [in Russian].
Haazen, J. (2008a). Karil'on [Carillon] (Pts. 1-2). Saint Petersburg State University, Koninklijke Beiaardschool "Jef Denyn" [in Russian].
Haazen, J. (2008b). Werkboek Beiaardschriftuur. Hoe kan het Beter? [Workbook Carillon Scripture. How Can it be Better?]. Koninklijke Beiaardschool "Jef Denyn" [in Dutch].
Kindratiuk, B. (2005). Dukhovne Zdorovia Shkoliariv i Muzyka Dzvoniv: Etnopedahohichnyi Aspect [Spiritual Health of Schoolchildren and Music of Bells: Ethnopedagogical Aspect]. Lileia-NV [in Ukrainian].
Kindratiuk, B. (2012). Dzvonarska Kultura Ukrainy [Bell Ringing Culture of Ukraine] (Yu. Yasinovskyi, Ed.). Vasyl Stefanyk Precarpathian National University Publishing [in Ukrainian].
Lehr, A. (1997). Campanologie: Een Leerboek over Klank en Toon van Klokken en Beiaarden [Campanology: A Textbook on the Sound and Tone of Bells and Carillons]. Koninklijke Beiaardschool [in Dutch].
Peery, P. (1948). Chime and Electronic Carillons: Modern Tower Bells. J. Day Co.
Roessel, N. (1998). History of a Family of Bellfounders. Vijf eeuwen klokkenkunst te Mechelen: Tentoonstellingscatalogus 27 juni-30 september 1998. Koninklijke Beiaardschool "Jef Denyn" [in Dutch].
Van Eyck, J. (2010). Beiaard. Carillon. Karylon. Saint Petersburg State University, Royal Carillon School "Jef Denyn" (International Institute of Carillon Art) [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Віолетта Дутчак, Ірина Рябчун
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторські права на статтю та одночасно надають журналу право його першої публікації на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим особам вільно поширювати опубліковану статтю з обов’язковим посиланням на її авторів та першу публікацію.
Журнал дозволяє авторам зберігати авторські права і права на публікації без обмежень.
Автор опублікованої статті має право поширювати інформацію про неї та розміщувати посилання на роботу в електронному репозитарії установи.