Специфіка мелодекламації в музично-епічних жанрах України та Китаю

Анотація

Мета статті – порівняти й схарактеризувати особливості мелодекламації, її історію, формування та виконавське відтворення в культурно-історичній динаміці функціонування музично-епічних жанрів у мистецтві України та Китаю. Відповідно до поставленої мети сформовано такі завдання: виявити особливості мелодекламації з позиції термінології, жанрових і виконавських особливостей; простежити історичний розвиток мелодекламації в музичному мистецтві України та Китаю; визначити пріоритетні форми виконавського функціонування мелодекламації в українській культурі, зокрема в народно-інструментальному музикуванні (кобзарство та лірництво); проаналізувати зразки мелодекламації в епічних жанрах музичного мистецтва Китаю; виявити спільні та відмінні риси мелодекламації у музично-епічних жанрах в українській і китайській культурах. Методологічними аспектами дослідження є історичний, мистецтвознавчий та культурологічний підходи, а також компаративний у синхронному й діахронному перерізі.

Наукову новизну статті становить порівняльний аналіз специфіки мелодекламації в музично-епічних жанрах України та Китаю, особливостей взаємодії мовлення і музики (рецитації) у кобзарсько-лірницькій традиції та китайських наративно-вокальних практиках (shuochang, quyi).

Висновки. У результаті дослідження виявлено спільні та відмінні типологічні ознаки функціонування мелодекламації в українській та китайській музичних культурах. Зокрема, спільними рисами мелодекламації в обох культурах є домінування словесного тексту, вільна ритміка та наративна (розповідна, епічна) функція. Натомість відмінності зумовлені мовною природою, інтонаційною системою та виконавською традицією, що динамічно розвивалися в музичних культурах України та Китаю з найдавніших часів; їх продовжують органічно використовувати до сьогодні.