Кобза / бандура та кобзар / бандурист як символи національної музичної культури

Анотація

Мета статті – дослідити історичний зріз символьного значення термінів «кобза» / «бандура» та «кобзар» / «бандурист» у національній музичній культурі України та діаспори. Відповідно до мети застосовано методологічні аспекти в дослідженні, зокрема історичний, системний, джерелознавчий, термінологічний, аксіологічний, мистецтвознавчий та культурологічний підходи. Використано компаративні методи щодо розвитку та символіки (термінології) в дослідженнях кобзарства й бандурного мистецтва на різних історичних етапах (діахронний метод), а також особливості використання символіки кобзарства у мистецькому середовищі України й української діаспори (синхронний метод). Наукову новизну дослідження визначає введення до наукового обігу та осмислення проблематики символіки й аналізу символів і термінологічних позначень стосовно кобзарства та бандурного мистецтва в історичній динаміці та синхронному розвитку в Україні та діаспорі. Висновки. У результаті дослідження визначено ідентифікаційний та аксіологічний зміст символів кобза / бандура, кобзар / бандурист і похідних від них термінів. Питання символіки кобзи / бандури чи кобзаря / бандуриста чітко простежується на кількох рівнях: національної ідентифікації та самоідентифікації (особливо в умовах інонаціонального оточення) українців; відображення в найрізноманітніших формах і стилістиці музичного мистецтва, що ідентифікує як і самих митців, так і ці мистецькі форми й стилі; вияву поваги до елітарних українських знаків з боку загального сприйняття суспільством упродовж тривалого часу; доповнення новими символами та знаками.  Слід відзначити ціннісне значення цих символів для середовища української діаспори, а також виховання молодого покоління. Однозначним висновком є чітке визнання суспільством кобзарського / бандурного мистецтва як виразних ідентифікаторів української культури у світі.