Концептуалізація виконавської техніки бандуриста: авторський підхід

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31866/2616-7581.9.1.2026.362768

Ключові слова:

бандурне виконавство, виконавська техніка бандуриста, моторно-технічна сфера, художньо-інтерпретаційна сфера, виконавський апарат, методика

Анотація

Мета дослідження – на основі власного виконавського та науково-методичного досвіду обґрунтувати авторський підхід до процесу формування та концептуалізації моделі виконавської техніки бандуриста. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному поєднанні кількох наукових методів. Аналітичний метод застосовано для опрацювання наукових праць з бандурознавства. Системний метод використано для розгляду виконавської техніки бандуриста як цілісної структури, що охоплює моторно-технічну й художньо-інтерпретаційну сфери та їх взаємодію. Структурно-функціональний аналіз дав змогу виокремити складники виконавської техніки та визначити їх функціональну роль у виконавстві. Міждисциплінарний підхід реалізовано через залучення положень музикознавства, психології музичного сприйняття та фізіології руху для пояснення механізмів слухомоторної координації і формування виконавського апарата. Метод узагальнення авторського досвіду дав змогу концептуалізувати модель виконавської техніки бандуриста. Наукова новизна дослідження полягає в репрезентації авторського підходу до формування виконавської техніки бандуриста як цілісного феномена, який розглянуто не ізольовано від художнього змісту, а як функціонально зумовлений синтез виконавської вправності та реалізації художнього змісту твору. Висновки. Доведено, що виконавська техніка бандуриста постає як складний синергетичний феномен, де неможливо виокремити домінантний елемент, оскільки кожен складник системи перебуває в стані динамічної рівноваги та взаємозалежності, утворюючи неподільний виконавський конструкт. Ефективне формування техніки бандуриста можливе лише за умов інтеграції художнього мислення та раціонально організованої моторики. Уточнено співвідношення моторної вправності та художньо орієнтованої техніки, а також окреслено роль слухо-моторної координації та анатомо-фізіологічних чинників у формуванні виконавської майстерності бандуриста. Установлено, що провідним чинником удосконалення виконавського апарата є розвиток слухо-моторної координації та здатності до випереджального внутрішнього слухового моделювання звучання.

Біографія автора

Надія Брояко, Київський національний університет культури і мистецтв

Кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, завідувач кафедри музичного мистецтва

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-29

Як цитувати

Брояко, Н. (2026). Концептуалізація виконавської техніки бандуриста: авторський підхід. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музичне мистецтво, 9(1), 6–22. https://doi.org/10.31866/2616-7581.9.1.2026.362768

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ