@article{Sliuzinskas_2019, title={Видозміни у виконанні музичного фольклору: еволюція чи просто варіативність?}, volume={2}, url={http://musical-art.knukim.edu.ua/article/view/171783}, DOI={10.31866/2616-7581.2.1.2019.171783}, abstractNote={Матеріали музичної фольклорної спадщини в історичному плані постійно і широко видозмінюються. Це наочно видно і у традиційній інструментальній музиці, і у народно- пісенному фольклорі, і у зразках традиційної хореографії. Нелегко зробити чіткий аналіз цього процесу, і нам в цьому допомагають безліч спеціальних досліджень присвячених даним темам. У статті викладено основні акценти та проведено головні вектори для подібного роду досліджень на декількох різних рівнях. Кожна мелодія певної традиційної пісні має безліч варіацій. Фольклорний виконавець не прагне до чіткої копії пісні, не прагне виконувати так, як він чув її від іншого виконавця. Таким чином, у фольклорних архівах Литви ми можемо знайти сотні варіантів тієї ж народної пісні, виконаних окремими співаками в різний час і в різних місцях. У нас є прекрасна можливість зробити порівняльний аналіз визначеної частини варіантів тієї або іншої мелодії (усі її варіації в живому виконанні записати неможливо), що існує в реальному фольклорному житті. І усі такі варіанти, зазвичай, виникають як у мелодії, так і у поетичних текстах. З іншого боку, ми також можемо бачити дуже чітку стабільність деяких найбільш важливих інтонацій, мотивів або фраз майже в усіх різних записах мелодії (і текстів, звичайно). Це демонструє нам свого роду дуже чіткі неписані правила, інтуїтивно відомі усім традиційним виконавцям фольклору як основні форми усієї усної традиції. Усі види музичного виконання на сцені так само мають свої особливі стандарти. Під час підготовки фольклорної програми на сцені ми повинні підігнати увесь репертуар в рамки чіткого часу і певної послідовності. Ми зобов’язані показувати тільки цікаві для глядачів і слухачів твори. Отже, традиційні фольклорні виконавці повинні уявити себе артистами сцени. Вони повинні повернути обличчя за правилами сцени, говорити, співати й виконувати музику досить голосно, посміхатися або плакати відповідно до заздалегідь запланованої програми. Які ще більш жахливі для них запити ми можемо їм запропонувати? Чи правильна це перспектива еволюції фольклору? Мета дослідження – визначити, теоретично і практично осмислити форми видозмін у виконанні музичного фольклору, маючи на увазі визначення його еволюції і варіативності. Методи дослідження – науковий аналіз, історичний, дедуктивний і порівняльний методи, узагальнення і гіпотеза. Наукова новизна дослідження передусім визначається застосуванням досвіду литовського етномузикознавства в розв’язанні загальних проблем розвитку музичної спадщини традиційної пісенності. Висновки. Усі ситуації, представлені в цій статті, ми хотіли б визначити як видозмінювання, варіативність або, принаймні, розвиток фольклору (чи у фольклорі). І деякі з них ми можемо розуміти як видозмінювання або розвиток усієї історії традиційної культури у вигляді фольклорної (музичної, словесної і т. п.) спадщини. Традиційний фольклор має свої основні закони. Нам не дозволено вимушено впливати на них. Ми можемо використати традиційні фольклорні елементи як копії первинних фольклорних предметів для усіх інших цілей, які нам потрібні в розвитку культури у всьому світі, але ми ніколи не зможемо знову перевтілитися в чіткі первинні зразки таких копій. У цьому суть вічного процесу – як видозміни фольклору, так і його еволюції.}, number={1}, journal={Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музичне мистецтво}, author={Sliuzinskas, Rimantas}, year={2019}, month={Чер}, pages={8–21} }